Самоосвіта вчителя є необхідна умова професійної діяльності педагога. Суспільство завжди пред’являло, і буде пред’являти до вчителя найвищі вимоги. Для того щоб вчити інших потрібно знати більше, ніж всі інші. І ці знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен бути в курсі передових технологій, мати знання в різних сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці та інше. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням. Щороку до вчителя приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільства. Він перший стоїть на порозі завтрашнього дня.

Саме тому основною метою самоосвіти є досягнення бажаного рівня професійної компетентності шляхом оновлення та удосконалення наявних у фахівця знань, умінь і навичок.

Самоосвіта – це потреба, яка захищає особистість від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких якостей людини або його навичок.

Напрями самоосвітньої діяльності:

Професійний (предмет викладання)

Психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків)

Психологічний (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін)

Методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання)

Інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань)

Інформаційно-комп’ютерні технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями)

Духовний (мистецтво театральне, образотворче, вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка)

Охорона здоров’я і спорт (розвиток фізичної форми)

Особистий план (портфоліо) самоосвітньої роботи містить розділи:

1. Загальні відомості про вчителя.

2. Проблема учителя. Проблема школи. Програми, над якими працює регіон.